Свята Ірина

Існує кілька святих на ім’я Ірина, чиї історії віри та стійкості й досі надихають.

Мучениці Ірина з Феодосією

Пам’ять 12 січня (30 грудня за старим стилем).

Свята Ірина Гуменюк

Мучениця Ірина Гуменюк (кінець XIX — початок XX ст.) народилася в селянській родині на Подільщині. Відбувала покарання та проводила агітацію серед ув’язнених. Була розстріляна і згодом реабілітована за законом Республіки Казахстан. Память 8 лютого.

Свята княгиня Ірина Київська — Анна Новгородська

Благовірна княгиня Ірина Київська — шведська принцеса Інгігерда, яка вийшла заміж за великого князя київського Ярослава Мудрого і при прийнятті православ’я була наречена ім’ям Ірина. Вона відіграла величезну роль у розвитку Київської Русі, підтриманні дипломатичних зв’язків з Європою, заснувала перший жіночий монастир у Києві на честь своєї небесної покровительки (Ірининський монастир). Разом із чоловіком Ярославом Мудрим брала безпосередню участь у будівництві Софійського собору в Києві та підтримці будівництва Софійського собору у Великому Новгороді. Активно сприяла поширенню писемності, перекладу книг з грецької мови та розвитку освіти на Русі. Вона виховала десятьох дітей у глибокій християнській вірі. Її син, новгородський князь Володимир Ярославич, також канонізований як святий благовірний князь. Її доньки (Анна — королева Франції, Єлизавета — королева Норвегії, Анастасія — королева Угорщини) поширили християнські цінності та культуру Київської Русі по всій Європі. Інгігерда стала першою з великих княгинь Київської Русі, яка перед смертю прийняла монахічний постриг (з ім’ям Анна), заклавши благочестиву традицію для наступних поколінь правителів і правительок — завершувати земне життя зреченням від мирської влади заради молитовного служіння Богу. Шанується в лику святих благовірних (як благовірна княгиня Ірина / Анна). Пам’ять 23 лютого (10 лютого за ст. ст.).

Свята Ірина Хвостова

Преподобномучениця Ірина Хвостова (кінець XIX — початок XX ст.) — свята Православної церкви. Народилася в селянській родині у Московській губернії та з юності присвятила своє життя Богу, ставши послушницею в Новодевичому монастирі. Коли у 1930-х роках почалися жорстокі гоніння на Церкву, Ірину заарештували за неправдивим звинуваченням у «антирадянській агітації». Сама Ірина не визнала себе винною у політичних звинуваченнях, але визнала, що Бог існує і треба на Нього покладатися. Співробітники НКВС засудили її до розстрілу. Пам’ять 26 лютого (13 лютого за ст. ст.).

Свята Ірина Смирнова

Мучениця Ірина Смирнова (кінець XIX — початок XX ст.) народилася в селянській родині у Московській губернії. Відкрито виступала на захист віри, критикуючи владу за боротьбу з Церквою. У 1938 році була розстріляна за дружні зв’язки зі священником та політичні погляди. Пам’ять 7 березня (22 лютого за ст. ст.).

Свята Ірина Лесбо́ська

Мучениця Ірина Лесбоська (XV ст.) — 12-річна дівчинка, яка постраждала разом із ігуменом Рафаїлом, дияконом Миколаєм та іншими мешканцями грецького острова Лесбос під час нападу турків. Ірина разом із батьками, сестрою та іншими жителями ховалася в монастирі Різдва Пресвятої Богородиці. Турки шукали повстанців, які переховувалися після повстання в селі. Щоб здобути відомості від батьків, вони почали катувати Ірину. Спочатку їй відрубали руку, залили в горло окріп, а потім кинули в розпечену глиняну посудину і спалили живцем. Мати Ірини, прив’язана до дерева, побачивши це, померла від серцевого нападу. Ігумен Рафаїл також зазнав катувань: його підвісили на дерево і жорстоко били, тягали його тіло по камінню, розпиляли щелепу і зрештою відтяли голову. Миколай помер від ударів багнетів. Батько та інші мешканці були страчені, а монастир — спалений. У XX ст. греки розкопали могилу святого Рафаїла. Цієї ж ночі святий Рафаїл з’явився уві сні місцевому священникові та розповів, що сталося 9 квітня 1463 року, і вказав місця поховання Ірини, Миколая та інших жителів. Його розповіді були підтверджені проведеними розкопками. На цьому місці звели монастир Святого Рафаїла. Пам’ять 9 квітня та у вівторок Великоднього тижня.

Свята Ірина Аквілейська (Фессалонікійська)

Свята мучениця Ірина Аквілейська (або Фессалонікійська) постраждала за віру разом зі своїми сестрами Агапією та Хіонією на початку IV століття. Імператор Діоклетіан хотів схилити дівчат до зречення від Христа, але вони були непохитними. Коли їх передали правителю Дулкіцію, він спалав пристрастю і спробував оволодіти ними силою, проте невидима сила захистила сестер. За це двох старших, Агапію та Хіонію, спалили на вогнищі. Молодшу Ірину повезли до публічного дому, але Ангели врятували її, перенісши на високу гору. Розгніваний суддя так і не зміг до неї дістатися, і тоді один із його воїнів смертельно поранив Ірину стрілою з лука. Вона відійшла до Бога чистою та незневаженою. Пам’ять у Православній церкві — 29 квітня (16 квітня за ст. ст.), у Католицькій церкві — 5 квітня.

Свята Ірина Коринфська

Мучениця Ірина Коринфська (III ст.), як і багато інших християн того часу, проводила дні в постійних молитвах, переховуючись у печері від гоней. У день святого Великодня у грецькому місті Корінф (за іншими джерелами — в Македонії) за доносом язичників Ірину схопили та кинули до темниці. За своє безстрашне сповідання Христа вона зазнала жорстоких мучень: їй відрізали язик, вибили зуби і зрештою відсікли голову мечем. Пам’ять — 29 квітня (16 квітня за ст. ст.).

Свята Ірина Македонська

Свята великомучениця Ірина Македонська (кінець I — початок II століть) — перша жінка, прославлена в цьому лику. Вона народилася з ім’ям Пенелопа в Македонії, в родині язичницького правителя Лікінія, і жила в розкоші у власному палаці. Під впливом свого вчителя прийняла християнство та хрещення, отримавши ім’я Ірина. Вона відмовилася від шлюбу й присвятила своє життя служінню Христу. Розгніваний батько кинув дочку під копита диких коней, але сам же й був ними затоптаний. Ірина, проявивши милосердя, воскресила його своєю молитвою, що призвело до звернення батька та багатьох жителів у християнство. Пізніше Ірина вирушила проповідувати в інші міста, зазнавши безліч мук: її кидали в яму зі зміями, пиляли пилкою, але вона залишалася неушкодженою, надихаючи тисячі людей на прийняття віри. За переказами, Ірина була попереджена про свою смерть: вона зайшла до печері та попросила закрити її великим каменем. На четвертий день печеру знайшли порожньою. Пам’ять у Православній церкві звершується 18 травня (5 травня за ст. ст.), у Католицькій церкві — 5 травня.

Свята Ірина Константинопольська

Свята Ірина Константинопольська (IX ст.) — дружина ісповідника Георгія, яка разом із чоловіком та дітьми постраждала за віру. Ірина та Георгій були благочестивою родиною з Константинополя та батьками майбутнього святителя Фотія, патріарха Константинопольського. Когда император Феофил начал жестокие гонения на почитателей икон, святой Георгий мужественно обличил его в ереси (Коли імператор Теофіл розпочав жорстокі гоніння на шанувальників ікон, святий Георгій мужньо викрив його в єресі). За це як покарання їхнє майно було пограбовано, а самого Георгія з мотузкою на шиї волокли вулицями Константинополя, після чого ув’язнили. Попри всі випробування, Ірина та Георгій залишилися вірними Христу. Сім’ю заслали на вигнання, де вони зазнали чимало скорбот і мирно відійшли до Господа, ставши прикладом істинної віри та стійкості. Пам’ять — 26 травня (13 травня за ст. ст.).

Свята Ірина Муромська

Благовірна княгиня Ірина Муромська (XI–XII ст.) — дружина св. Костянтина Муромського. Після загибелі святого князя Гліба язичницький Муром довго залишався без князя. Костянтин ублагав свого батька Святослава дати йому це місто в уділ, щоб поширювати там православну віру. Ірина була вірною супутницею та сомолитвенницею свого чоловіка у всіх трудах з просвітництва місцевих жителів. Коли язичники повстали проти княжої родини, погрожуючи вбити їх, Ірина разом із Костянтином та дітьми зачинилася в храмі й молилася. Після молитви князь вийшов до народу з іконою Богородиці, від якої виходило дивовижне сяйво. Вражені цим дивом, бунтівники покаялися, і невдовзі все місто прийняло хрещення в річці Оці. Ірина прожила благочестиве життя і була похована разом із чоловіком та синами у Благовіщенському храмі. Пам’ять — 6 липня (23 червня за ст. ст.).

Свята Ірина Каппадокійська (Хрисовалантська)

Преподобна Ірина Хрисовалантська (грец. Εἰρήνη ἡ Χρυσοβαλάντου) або Ірина Каппадокійська (IX–X ст.) — ігуменя константинопольського монастиря Хрисоваланду. Ірина народилася у знатній каппадокійській родині. Їй пророкували шлюб з імператором, але вона відмовилася від мирського життя і в 15 років пішла в монастир. Вона стала першою ігуменею в монастирі, заснованому на місці, де святий Миколай Мистик знайшов гаманець із золотом. Він заснував жіночий монастир «Хрисоваланду» — «золотий гаманець». Життя Ірини було сповнене чудес: їй з’явився Ангел-наставник, який допомагав їй бачити таємниці людських сердець; під час молитов вона парила над землею, перед нею схилялися високі кипариси; а якось їй були передані райські яблука самим апостолом Іоанном Богословом. Ірина прожила довге життя, померши у віці 104 років, і була прославлена за своє смирення та чудеса. Пам’ять — 10 серпня (28 липня за ст. ст.).

Свята мучениця Ірина

Пам’ять — 17 серпня (4 серпня за ст. ст.).

Свята Ірина Афінська

Свята благовірна Ірина Афінська (VIII століття), Ірина Афінянка, цариця — перша жінка, яка самостійно правила Візантійською імперією. Ірина народилася в Афінах у знатній родині, але рано втратила батьків. Проте її краса та розум привернули увагу візантійського імператора Костянтина V, який обрав її за наречену для свого сина Лева IV. Монарх був затятим супротивником шанування ікон і переслідував іконоштовхів, хоча Ірина мала протилежну думку. Невдовзі вона народила сина, названого на честь діда Костянтином, а Лев став імператором. Їхнє сімейне життя закінчилося, коли Лев знайшов дві ікони під подушкою Ірины. Невдовзі він помер за загадкових обставин: чи то від отрути корони Іраклія, яку Лев наказав вийняти з могили, чи то був отруєний власною дружиною. Ірина перебрала на себе правління імперією, оскільки синові було всього 9 років. Їй довелося виборювати владу і з братами чоловіка, і з власним сином, коли той досяг повноліття. Костянтин готував змову проти своєї матері, яка не підпускала його до справ. Але й Ірина наказала виколоти очі власній дитині, законному спадкоємцю. За її правління шанування ікон знову стало законним, монастирі процвітали, за що православна церква зарахувала її до лику святих, попри її жорстокість. Після повалення з престолу Ірина розкаялася в скоєному, посадила дерево на честь сина і поливала його своїми сльозами. Пам’ять за різними джерелами — 20/22 серпня (7/9 серпня за ст. ст.).

Свята Ірина Угорська

Преподобна Ірина Угорська (кінець XI — початок XII століття) — візантійська імператриця. Пірошка народилася в королівській родині, але рано втратила батьків і виховувалася опікуном. Щоб поліпшити відносини з Візантійською імперією, він видав угорську принцесу за майбутнього імператора Іоанна II. Пірошка прийняла православ’я та отримала ім’я Ірина. Попри шлюб, укладений не з її волі, вона вела глибоко благочестиве життя, виховуючи вісьмох дітей, займаючись благодійністю та допомагаючи угорським паломникам, які відвідували Константинополь. Разом із чоловіком вони заснували знаменитий монастир Вседержителя, де її згодом і поховали. Пам’ять — 26 серпня (13 серпня за ст. ст.).

Свята Ірина Фролова

Преподобномучениця Ірина Фролова (кінець XIX — початок XX ст.) народилася в селянській родині в Калузькій губернії, а у 1924 році стала послушницею у Спасо-Бородінському монастирі. Після закриття обителі Ірина за послухом залишилася стерегти монастир. Вона жила в нелюдських умовах — то на горищі, то в холодному сараї, — але ніколи не відступала від свого обов’язку. Вступати до нової комуни, організованої владою, вона відмовилася, не бажаючи брати участь в антицерковній діяльності держави. У 1931 році її заарештували та засудили до трьох років ув’язнення. Захворівши у в’язниці на туберкульоз, Ірина померла, до кінця зберігши вірність Христу. Пам’ять — 30 вересня (17 вересня за ст. ст.).

Свята Ірина Єгипетська

Свята мучениця Ірина Єгипетська несла Благу Вість жителям Єгипту в III столітті. Разом зі своєю сподвижницею Софією Єгипетською вона проповідувала християнство, звернувши багатьох язичників до Христа. За це їх схопили та стратили, відтявши мечем голови. Пам’ять — 1 жовтня (18 вересня за ст. ст.).

Свята Ірина Томарська (Португальська)

Ірина Томарська або Ірина Португальська (VII ст.) — свята Римсько-Католицької церкви, мучениця. Ірина була красивою дівчиною з аристократичної родини, яка склала обітницю безшлюбності. Її краса привернула увагу юнака на ім’я Брітальд та її власного охоронця. Коли вона відмовила обом, зневажений охоронець із помсти несправедливо звинуватив Ірину в перелюбі та вагітності. Почувши цей наклеп, закоханий Брітальд найняв убивцю, який возив в Ірину меч (який возив кинджал/медж у серце Ірини — або увігнав в Ірину меч). Її тіло кинули в річку, але ченці підібрали його. Місто, де її поховали, отримало ім’я Святої Ірини — Сантарен. День пам’яті в Католицькій церкві — 20 жовтня.

Свята Ірина Римська

Свята Ірина Римська (III ст.) — дружина святого Кастула, який давав притулок гонимым христианам, разом із другом вони навертали до християнства багатьох римлян, за що його живцем поховали в піщаному кар’єрі. Але навіть смерть чоловіка не завадила Ірині продовжувати брати участь у християнському русі. Саме вона відшукала тіло страченого святого Севастьяна, якого прив’язали до дерева та пронизали стрілами. Вона принесла його додому і вилікувала. Ця сцена — коли Ірина витягує стріли з тіла Севастьяна — стала улюбленим сюжетом у художників XVII–XIX століть. Святий Севастьян знову був страчений, а труп кинутий у сміттєвий рів.

Свята Ірина Римська Молодша

Свята Ірина Римська Молодша — сестра святого папи Римського Дамаса I. Її називають «Молодшою», щоб відрізняти від іншої святої Ірини, яка доглядала за мучеником Севастьяном. Свята Ірина народилася і жила у IV столітті в Римі в родині священника; її батьки, найімовірніше, були іспанського або португальського походження. У 20 років вона присвятила себе Христу, разом із матір’ю проводила ночі в молитвах у римських катакомбах біля могил мучеників, допомагала бідним. Коли її брат став папою, частина римського духовенства відмовилася визнати його і, влаштувавши розкол, силою захопила папський престол для свого антипапи Урсина. Ірина гаряче молилася про припинення розколу. Роком пізніше Урсина вигнали з Риму. Пам’ять — 21 лютого.